Тарас Шевченко ніколи в Одесі не був, проте думав оселитися тут (або ж в Києві чи Харкові), якби йому – після заслання – заборонили жити в Петербурзі. Одеса стала єдиним місцем моральної підтримки поета в перші роки заслання.
Перевертаємо архіви,
Шукаємо його сліди,
Де моря Чорного верхів’я,
І чайка у степу летить.
Не був – розводимо руками,
В листах багато назв, імен.
Хоча, дивись, поміж рядками
Одеса тихо промайне.
Тут сонце теж сіда за гаєм,
Припнули небо якорі.
Ти був тут – Чорне море грає,
Кипить, бурунить в «Кобзарі»
Микола Палієнко
Місто завжди відгукувалося на події, пов'язані з іменем українського бунтаря. Шевченкіана в Одесі – яскрава сторінка у культурному житті Півдня Росії та України. Саме звідси Варвара Рєпніна надсилала поету фарби, книги та все, про що він просив у листах (зокрема, “Мертві душі” М. Гоголя), а Андрій Лизогуб – твори Шекспіра і Лермонтова, брістольський картон, пензлі і фарби. Отаман козацького кубанського війська Яків Кухаренко, приїхавши до Одеси, писав Тарасу Григоровичу: «Ох, і люблять же тебе, брат, тут, в Україні». Активним пропагандистом і дослідником творчості Кобзаря в Одесі був Михайло Федорович Комаров – відомий бібліограф і культурний діяч. Про Шевченка він писав протягом усього свого життя. Відомі праці: бібліографічний покажчик творів Шевченка (1903) та збірник пам'яті й пошани «Вінок Т. Шевченкові», виданий у 1912 році.
Вагому частину творчості поетів та письменників Одещини становить їхня Шевченкіана.
Тарасе! Іменем твоїм
Земля моя святиться.
Твоя душа – немов криниця,
З якої пить і не напиться
Нам всім.
Тарасе! Україні став
Ти полем життєдайним.
Вона тобою ожила,
Тобою встала і пішла,
Відринувши кайдани…
Олекса Різниченко
Немає коментарів:
Дописати коментар