пʼятницю, 19 грудня 2014 р.

Искусство художника писать пером и кистью


      В Белгород-Днестровской библиотеке для детей и юношества имени В. Катаева к зимним праздникам была презентована творческая выставка «Зимняя фантазия».
      Стоя перед картиной, зритель задается как минимум тремя вопросами: как, чем и зачем? Ведь по большому счету нам важнее всего понять: что вдохновило, как удалось добиться эффекта (реальности или нереальности) и что было в руках у художника (карандаш, перо, кисть), когда он работал. Как правило, лишенные возможности задать свои вопросы и услышать ответы, мы вынуждены фантазировать, строить домыслы и утешаться догадками. Совсем другое дело, когда художник живет в твоем городе и с завидной регулярностью проводит персональные выставки: ему можно задать вопросы, которые волновали и тревожили давно.
     Рисующий писатель и художник, обращающийся к литературному творчеству, – явления не такие уж редкие. Пушкин, Лермонтов, Гоголь, Репин, Рерих – имена, которые мгновенно приходят на память. За ними вспоминаются другие, очень и очень многие – и какие имена! – Микеланджело, Леонардо да Винчи, Гете, Гюго, Киплинг и длинный ряд писателей и до наших современников.
        В нашем древнем городе Белгороде-Днестровском живёт именно такой человек – художник, график, поэт и писатель – Елена Лебедева.
И как точно сказано в стихотворении Романа Романова:
В каком - то смысле я - художник,
В каком - то смысле я - поэт.
На самом деле очень сложно
Дать окончательный ответ.
Мое перо уж стало кистью.
Палитра для меня - слова.
Мои картины - это мысли,
Пусть даже кругом голова.
Придет внезапно вдохновенье,
И вот былой нарушен сон.
Я лист возьму без промедленья,
Свет зажигаю - и за стол.
За словом слово ляжет снова
На чистый лист, как на мольберт.
И вот эскиз, почти готовый,
Но не пейзаж он, не портрет.
Придется что-то мне поправить,
А, может, чуть под штриховать.
Я, как поэт, имею право.
Стих должен жить, а не лежать.
     На нашей выставке представлены несколько работ и книг Елены Анатольевны, а также работа её дочери Кати.


суботу, 6 грудня 2014 р.

Комусь дано діла творить великі і захищати Вітчизни рубежі



     В  Білгород-Дністровської бібліотеці для дітей та юнацтва ім. В. Катаєва пройшов тематичний конкурсно - ігровий захід, присвячений Дню Збройних Сил України, «Комусь дано діла творить великі і захищати Вітчизни рубежі».  
     6 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла постанову про створення Збройних Сил України. А з 1993 року цей день є офіційним святом української армії.
     Українська армія… Шлях її утворення та формування дуже непростий. Українські січові стрільці, Галицька армія,  армія української народної республіки, українська повстанська армія, збройні сили України – так у свій час називалося українське військо, яке було призване боронити націю.
     Хлопчаки та дівчата районного ліцею здійснили невеликий віртуальний екскурс в історію української армії за допомогою презентації:
Український хлопче, майбутній солдат,
Очима історії ти поглянь назад!
Так багато крові пролилось колись,
Щоб твої мрії сьогодні збулись.
          Розваги, ігри були завжди і в мирному житті, і в походах серед козаків. Скільки треба було сил, мудрості і звитяги, щоб вийти з них переможцями. Тому далі були запропоновані цікаві змагання між юнаками, які продемонстрували сильний характер, ерудицію та найкращі фізичні якості.
Також був проведений огляд книжкової виставки «Захист Вітчизни – чоловіча справа».